malen'ke-duvo

Sun, 28 Oct 2007 12:47:49 GMT

З поточного дня щоденник припиняє своє існування.
Ті цілі, які переслідувались при його здійсненні, вже певний час не актуальні..
Тож прощавайте, діар френдс..

Треба вірити тільки самому собі!***

Wed, 24 Oct 2007 09:24:22 GMT

Якщо ти вирішив жити з ілюзією того ковпака, який ти накинув на мій образ - то хай щастить. Така іпостась жодній людині щастя не приносила. Я не буду більше доказувати щирість своїх почуттів. Сподіваюсь колись істинний ти повернешся і щиро попросиш вибачення. Воно мені абсолютно не потрібно буде, але тобі буде легше.
Хай я буду в твоїх думках директором концерну вершковозбірного комбінату, але повір - я збирала вершки, щоб поліпшити біль того періоду життя. Той період закінчився після моїх слів, пролунавших через 2 тижны після пропозиції: "Зая, я подумала... Я хочу с тобой встречаться!".
Нехай в твоїх помислах я буду кохати Масю чи ще кого ти там придумаєш.
Хай буду шльондрою, хоча кохалась лише з тобою. Ні з ким я не трахалась, не їбалась, не спала і не займалась сексом і не збираюсь іти по нахильній.. Хай буду!
Нехай моїми улюбленими групами буде "Бутирка" та "Лєсоповал" (знати ще б що воно таке)...
Ще буду алкоголічкою та тьолкою з прокуреним голосом та жовтими зубами. Хай!
Хай буду учасницею всіх веб-сайтів знайомств і мені нема чим заповнити свою увагу після загубленого телефону!

Тоді хто ти, якщо навіть не зміг сказати то все в очі?! Ніколи не кажи про кохання - не брудни того слова!
Я піду до церкви - поставлю за твоє здоров*я свічку і відпущу з Богом!

Не думала, що так буваає)) Не можу оговтатись)) Не вірю))

Tue, 23 Oct 2007 07:12:16 GMT

Начну с того, что я урод: (это моё а-ля =) сексуальное фото(очередное!!!), которым я привлекаю внимание):

А он - Бог:

И я затмеваю его красоту и ум.

Столько мерзости я за всю свою жизнь не читала! Одна смс чего стоит: "Давай я тя щас поюзаю месяц-другой!посмотрим что ты скажешь!"

И этот человек говорит, что он любил! А я 9 МЕСЯЦЕВ собирала сливки!!! Какие нахуй сливки?! Ты что меня каждый раз по ресторанам водил и при встрече дарил цветы??! Такой бред, что даже писать противно..))

Моя стихия вода, потому не буду обращатся к воздуху. Добавлю одно: буквально вчера сидела с 8 вечера на набережной с безвыходностью в глазах.. Пустота.. Ни души.. Я представляла как заберет моё тело течение и понесет по поверхности воды укаршеной отблесками фанарей грязной днепровской воды) Никто не заметит) До следующего утра..)

Mon, 22 Oct 2007 13:55:42 GMT

Кінець робочого дня)) Сьогодні все зробила по максимуму, але все одно тупий осад, що не встигла за тел. заплатити)) Блін, дрібниця, але відкладена на завтра)) ррр))
Сьогодні знов доведеться казати групі, що в мене хронічний тиск по понеділкам, провтикати, туплячись в одну точку і нічого не розуміючи, пару соціології, а потім через "тиск" піти з модулю по макроекономіці (на якій я ще не разу не була).
Що ж я буду робити?? Поїду додому і завалюсь спати?? Ні.. Все одно не засну, але потрачу дорогоцінний час... Нарешті виберусь на набережну.. Так, буде пізно, так - буде темно і страшно! Без алкоголю, ненадовго, просто побуті вдвох: мої думки і моя стихія...)

Mon, 22 Oct 2007 07:36:30 GMT

Знову ранок понеділка. Ледь помітне сонечко. Абрикосовий запах мого волосся. Дорога на роботу. Туманний настрій.
Корооткий опис мого психологічного стану:
Швидких обертів набирає розвиток маніакально дипресивног психозу.
Комплекс неповноцінності, суіцидальні нахильності, переслідування, пусті сподівання, бездіяльність, алкоголізм, бажання повної самотності, апатія, розсіяна концентрація уваги, нав*язлива ідея.
Нікому не вірю. Тільки тупим почуттям та вібраціям свого серця.
Блін, треба з тим шось робить. В середу сама піду в театр. В суботу в басейн, а у неділю поїду в Умань. Пішли всі нах зі своїми обіцянками!

Чудо в за вікном кімнати і душі))

Thu, 18 Oct 2007 09:09:03 GMT

Обожнюю все навколо і себе в цьому навколо!!!
Весь позитив в очах і не хоче передаватись через літери в жж))

емоції і знову емоції))

Wed, 17 Oct 2007 09:25:41 GMT

Знову викидаю свої емоції на всіх і все, а потім розумію, що бовкаю зайве. ЖЖ чомусь далекий від реальності - а то шось особисте і асоціюється в мене з книгою скарг))
Знов в душі шось колотиться схоже на самотність)) Я нею повинна упиватись, а не боятись її)) Ранком панічно гортала телефони друзів хлопців. Коли ще кількох знайшла - реально попустило.
Таке дивне відчуття: "Я не така, якою хочу бути, але як можна таку лапу не любити". Цілий день сьогодні мелю дурниці))
Стільки думок, що боюсь випустити їх в розумовий простір, обриваю їх на пів слові, бо боюсь вибухнути.
А ще я біжу від хорошого))

Tue, 16 Oct 2007 07:18:32 GMT

Типу сяє сонечко..
Типу прикольно...
Типу завтра з/п..
Типу прикольно..
Бля, ну як же все остогидло!
Фак, ненавиджу ранки вівторків і четвергів..(

Хто вгадає - тому цукерочку:)

Mon, 15 Oct 2007 12:54:28 GMT

Кожен, хто відчуває брак соціальної енергії любові, їсть багато солодкого.
*

Економ час — він і є мастилом, яке обертає світ.
*
Бажання тіла іншого: поглинути його, розчинитися в ньому, проникнути в його товщу. Насититися ним. Зробити частиною себе.
*

п'ять умов для самотнього птаха:
перше — до найвищої точки він долітає,
друге — за компанією не страждає, навіть таких птахів, як він,
третє — дзьоб його вказує в небо,
четверте — колір його ознаки не має,

п'яте — співає він тихо-тихо.

От улибкі станєт всєм свєтлєй=))

Fri, 12 Oct 2007 11:45:53 GMT

Настрій найшикарніший)) Фіг знає чого, але це факт. Сьогодні вдача вирішила поцілувати мене в щічку)
Правда совість мучає, що пропущу заняття з повторного курсу, а так все пучком)))
Давно тре її викинути.
*****
Сиділа вчора сама на лавці біля універу. Глянула на небо і зрозуміла, шо ТОГО неба я ніколи знов не побачу. Що ТАК сидіти вже теж ніколи не буду. Що то є реальність і треба її цінувати. Банальні речі, але про них ніколи не треба забувати.
*****
Зрозуміла чому більше не хочу писати вірші. Як казала одна поетеса: "Вірші від хорошого життя не пишуть". Тож краще хороше життя ніж красиві вірші. Фотокамера реальності краще відкладає емоції в голові, ніж ручка на папері.
*****
Ця осінь дуже творча. Я роблю все, чого хоче моя душа. Купаюсь у ній. Насолоджуюсь сумом і радістю і не шкодую, що їх потім не стане. Змінююсь кожного дня. Але не кожного дня бачу ті зміни.
Багато читаю, вчусь, дивлюсь документальні фільми, розмовляю з людьми... Хочу ходити в театри та музеї, хожу в кафе та кінотеатри. Здавалось - банальні речі, але на них чомусь раніш не вистачало часу або не було настрою. Маю плани на майбутнє..
Я є така, яка є наспрадвді!! Нафіг маски - посмішка набагато приємніша за той весь театр!

Ахтунг!!!

Thu, 11 Oct 2007 06:36:24 GMT

Знав би хто в яких умовах я працюю, у всіх би просто животи від сміху луснули. Блін, шкода, шо знову мобільний забула (фак!). У відділі роблять ремонти. Вчора поставили нове вікно в моїй кімнаті. Перетягли обладнання до іншої, а сьодні тут ставлять вікно. Заходжу зранку - мій компьютер обтягнено плівкою, а мені дітись теж нема куди. Тож я поки ту плівку відсунула, зафіксувала коректором і маю доступ до роботи і не тільки, а потім знов на "сторожовий пост"(то окремий прикол). Тут ше багато приколів у зв*язку з цим відбувається, але то довго розповідать.
Коротше весело, ала напрягає звичайно.
Ше цікаво, прийшла вчора на англійску (вперше за 1,5 місяці) і знов відчула себе найрозумнішою, хоча в англійській я ой як не дуже. Її опанування поки в моїх планах...(

Знову за вікном сонечко і Анєчкє хорошо)

Wed, 10 Oct 2007 07:05:55 GMT

Після вчорашнього вилиття душі улюбленій білявочці, яка окрім "Хватіт сєбя жалєть", нічо не зрозуміла. Я на неї не ображаюсь, бо її життєва філософія в даній області не має точок дотику з моєю.
Потім познайомились з прикольним чувачком, котрий нас розаважив своїми тупими приколами. Зрозуміла, що "мажорная молодьож" не така вже й мажорная. Просто самооцінка на найвищому щаблі і понтів дофіга. Пусті, емоційні люди. Але обезбашені і в цьому їх головна фішка.
Раночок почався о 7. Все встигла. Навіть не забула взяти з собою хороший настрій та трошечки наснаги. Раптово в асці всі про мене згадали, тупо всі хто заходив. Прикольно сьодня день почався. Хочеться классного закінчення, але поки воно не накльовується..(
Фігово, шо не вистачає грошей на поїздку в Умань. Не знаю поки шо робить. Чи десь шукать, чи відкласти цю подорож на тиждень..)

Не встигаю за життям**

Tue, 09 Oct 2007 09:27:23 GMT

Не хочу сказати, що моє життя на даному проміжку часу перенасичене подіями, але тупо нічо не роблю. Шо намагаюсь - то не виходить. Тому просто завантажую свій мозок різноманітною дурнею: думки, читаю одразу три книжки (під настрій), апатично шарюсь в неті, дивлюсь тупорилі комедії та цікаві документальні фільми. Не хочеться ні з ким спілкуватись (або навпаки - дуже хочеться), нікого бачити, робити того, шо треба на роботі та в універі. Пішла повністю всередину себе. Боюсь там замкнутись знов, як у дитинстві. Мене бісить неадекватна поведінка людей (навіть близьких) коли я поводжусь без жодної з масок. В такі моменти я дуже чутлива і вразлива до того, що відчуваю. А відчуваю я неадекватність.
Коротше, скоро потраплю до психлікарні. Бо в голові протилежні думки, з уст протилежні слова, і взагалі доводжу я себе в плані здоров*я дуже прикольно - вчора так тиск піднявся, що їхала додому наче укурена(нічо не розуміла, шо навкруги відбувається).
Оточуючі не люблять чужих дипресій і намагаються йти до позитиву. На мою думку дипресія - то не негатив, а період часу, коли людина переоцінює свої моральні цінності і в такі моменти можна найбільше зрозуміти чого вона варта насправді.

Tue, 09 Oct 2007 06:59:13 GMT

Кто хочет помаятся дурью - отмечайтесь в коментах)))
1. Скажу, почему вас зафрендил
2. Скажу, какая песня/фильм напоминают мне о вас
3. Расскажу случайный факт о вас
4. Расскажу свое самое яркое воспоминание/впечатление о вас
5. Скажу, какое животное вы мне напоминаете
6. Спрошу вас что-то, что всегда хотел знать о вас
7. Если я это сделаю - вы запостите этот опрос в своем дневнике

Блін***

Mon, 08 Oct 2007 06:59:04 GMT

Як завжди 3 зірочки в темі - то хуйовий настрій...
Відчуваєш себе повним нічим в цьому світі. Хочеться поїхати в хатинку на околиці лісу і прожити там принаймні тиждень. Просто пити чай, сидіти під теплою ковдрою і відчувати настрій неба. А також читати, читати, читати. Або просто посидіти в своїй кімнаті як сіра миша, шоб про мене ніхто не чув і скоро забув.
Таке враження, що мене скуто тягучою плазмою, яка заважає мені рухатись - тільки скуте тіло без відчуття свободи. Це скоо перекриє кисень. Треба зібрати всі сили в жменьку і порвати її нафіг. Блін, але де ті сили??! Їх все менше і менше, наче хтось їх висмоктує по мірі накопичення. Мені вже нічо не тре, просто відпочинок... Капець.. від чого?!
Відчуваю себе найжалюгіднішою істотою. Хочу втекти. Або помінятися життям з кимось смертельно хворим. Все одно не можу знайти собі місця на цій планеті...
Тілько мрії ще дозволяють рухатись далі. Але потім тебе осяює і розумієш, що тут справа зовсім не в зміні оточуючого світу, а в зміні себе.
Бля, я ж все то розумію... Як завжди покласти ту роботу на час?! Він мене ще ні разу не підводив. Всі риси характеру змінювались з часом, хоча свідомо я нічого не робила.

Stinkers pay wholly***

Fri, 05 Oct 2007 07:55:30 GMT

... і до того ж за всі пройоби світу)))
Все! Серце на замочок, а ключик у річку..))
Набридло розривати рани та вивертатись назовні і отримувати натомість улюблену сільку)))
В мене є гідність. Тепер не забью на неї за жодних обставин. Бо битись головою об бетонну стіну то не вихід))
Кохаюча людина ніколи б не завдала б такого болю коханій людині. Тільки самозакохана)) щоб потішити себелюбство))
Дякую за увагу.
Фак офф)))

Я - сонцезалежна істота=)

Thu, 04 Oct 2007 07:21:59 GMT

Як тілько побачила вчора дощик, одазу якось сумно сталось на душі, хоч він і був чудесним. Саме таким, який мені найбільш довподоби.. Всі вулиці нагадували ковзанку або потоп.
А сьодні якось дивно було прокидатись)) Сум вирішив залишитись зі мною, а не пірнути у мої сновидіння)) Прийшла на роботу, хоч як я не хотіла сюди вертатись після вчорашніх неприємностей. Чоловіча сторона колективу виявилась куди приємнішою за жіночу. Примусили зранку натягнути посмішку.
Сьогодні вранці дочитала останні півсторінки "Маленького принца". Позитиву вона надає купу. Хоч і нагадує якусь дуже знайому історію))

Але в мене мабудь і не було ніколи того дитячого погляду на речі. То було спричинено низкою соціальних обставин. Мабудь зара намагаюсь то всьо повернути. І до того ж жити дорослим життям за сумісництвом))
PS. Я мабуть дурна, але мене до біса напрягає коли за мене десь платять хлопці. Якшо ми пішли втрьох (два друга і я), то хай буде як між друзями. Відчуваю себе неповноцінною. Якшо я не можу за себе заплатити я нікуди не піду!))

Розцілую сонечко!! Воно надає крила))

Tue, 02 Oct 2007 07:46:59 GMT

Починаю обожнювати осінь)) Саме таку сонячну і яскраву)) Обожнюю себе в ній))
Почала читати "Маленького принца". До біса прикольно. Зараз зовсім по іншому сприймається.
Завтра почнеться час змін. Аня отримує зп і йде по магазинам... Ховайтесь!
Коротше, настрій дуже прикольний, хоч я дуже сонна, але від такого сонечка неможливо не кайфувати!!!
Хочу в Умань)) Збираюсь в Умань))) Якшо є бажаючі - гайда зі мною!!!

мяф...)) сонечко

Mon, 01 Oct 2007 12:51:49 GMT

Уффф, скільки я всього цікавенького придумала!!! Продивилась - навіть ДУЖЕ реально переселитися до Львова. Ціни на житло менші, зарплати такі самі. Хоча і в Києві треба встигнути багато чого зробить..
Коротше, все буде гуддд)))
А вчора ночувала в мене Натуська. Побачила мою скромну бібліотеку і за 2 години її повністю перевернула... Половина пораджених нею книг перекочувала до моєї кімнати. Перше, що я побачила для себе - "Маленький принц". Цікаво, чи скоро я знов з пасочками бавитись буду?!=)
Обожнюю життя і себе у ньому!!
З.І. Не дочекаюсь кілька годин, щоб побалувати себе молочними батончиками!

Кумарить...)

Fri, 28 Sep 2007 09:45:21 GMT

Шось взагалі дивне коїться з моєю свідомістю. Іноді здається, що вона просто спить і саме тому їй на все похуй.
Прокидається моментами ностальгія за всим прикольним, що було в мене в житті. Бля, так фігово, коли людина була найріднішою після матері і сестри, а стає абсолютно чужою.

А ще я не думала, що гопи читають Ніцше. Вчора один такий яскраво виражений гопнік задав питання: "А вы верите в сверхчеловека?". Оскільки я в той момент спала, я сказала, шо я не дочитала і тому не можу поки відповісти на це питання. Коротше то було смішно)) Особливо коли бабульки напротиобговорювали яка я бідна і нещасна,. що сплю в транспорті. Улюблені слова всіх бабульок в транспорті: "Вся молодёж більш хворі ніж ми!"
Ох, суки, ненавиджу бабульок і гопніків!!)))

Паника))

Thu, 27 Sep 2007 11:26:19 GMT

ссора с мамой.....
закрывающиеся глаза....
жопа в универе.....
апатия на работе....
7 грн. 71 коп. до ВТОРНИКА!!!(чувствую веселые выходные будут)....

И разве не паника?!

Кстати, спать на рабочем столе с шарфиком под оловой вполне терпимо)) правда естественно затекает спина и шея...

Wed, 26 Sep 2007 09:45:16 GMT

На мене Ната та Львів дуже позитивно впливають...
Вчора на останні гроші купила книжку Ніцше та шоколадних батончиків (ммм... ще хочу)...

Мабуть досить сидіти на місці)))

Wed, 26 Sep 2007 08:10:08 GMT

Треба проявляти цікавість до життя, а то воно заб*є на тебе великий болт. Тим більш якшо можливість сама тебе знайшла... Хоча наскільки лінь то все робить...
Але ж я хотіла переселитись до Львову, а з моєю роботою довгувато я буду збирать кошти. Отже, піднімаю свою сексапільну 5-ту точку, та чимчикую вперед своїми довгими, гарними ногами=)

Львів не згоден на короткі інтрижки, йому потрібні серйозні відносини. (с) Ната

Tue, 25 Sep 2007 07:01:15 GMT

Це місто просто божественне. В нього неможливо не закохатись. Ця атмосфера надихає. Просто немає слів, але емоцій повно.
Є тільки 2 мінуси. 1 - занадто мало часу, а 2-ий - відсутність руки одної людини, якої в моєму житті вже ніколи не буде...

а не вистачало саме руки яка зліва..))

Thu, 20 Sep 2007 06:33:28 GMT

Рецепт для значного поліпшення: лимон нарізаній, молоко з медом, полідекса та багато зеленого чаю (в якому, до речі, більше вітаміну С, аніж в лимоні!). Але це не є гарантією до поїздки у Львів...
Кращий метод від стресових ситуацій (типу як у мене з цією хворобою) це подивитися футбол у колі сім*ї. Сміятись я переставала тільки в перерві. Особливо зі складу нашої команди, де тільки три футболісти носять українські прізвища. А від маминих коментарів, так то взагалі луснути зі сміху можна. Коротше, коли цього не бачиш і не чуєш - зрозуміти важко=)