![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
З поточного дня щоденник припиняє своє існування.
Ті цілі, які переслідувались при його здійсненні, вже певний час не актуальні..
Тож прощавайте, діар френдс..
Якщо ти вирішив жити з ілюзією того ковпака, який ти накинув на мій образ - то хай щастить. Така іпостась жодній людині щастя не приносила. Я не буду більше доказувати щирість своїх почуттів. Сподіваюсь колись істинний ти повернешся і щиро попросиш вибачення. Воно мені абсолютно не потрібно буде, але тобі буде легше.
Хай я буду в твоїх думках директором концерну вершковозбірного комбінату, але повір - я збирала вершки, щоб поліпшити біль того періоду життя. Той період закінчився після моїх слів, пролунавших через 2 тижны після пропозиції: "Зая, я подумала... Я хочу с тобой встречаться!".
Нехай в твоїх помислах я буду кохати Масю чи ще кого ти там придумаєш.
Хай буду шльондрою, хоча кохалась лише з тобою. Ні з ким я не трахалась, не їбалась, не спала і не займалась сексом і не збираюсь іти по нахильній.. Хай буду!
Нехай моїми улюбленими групами буде "Бутирка" та "Лєсоповал" (знати ще б що воно таке)...
Ще буду алкоголічкою та тьолкою з прокуреним голосом та жовтими зубами. Хай!
Хай буду учасницею всіх веб-сайтів знайомств і мені нема чим заповнити свою увагу після загубленого телефону!
Тоді хто ти, якщо навіть не зміг сказати то все в очі?! Ніколи не кажи про кохання - не брудни того слова!
Я піду до церкви - поставлю за твоє здоров*я свічку і відпущу з Богом!
А он - Бог:
И я затмеваю его красоту и ум.
Столько мерзости я за всю свою жизнь не читала! Одна смс чего стоит: "Давай я тя щас поюзаю месяц-другой!посмотрим что ты скажешь!"
И этот человек говорит, что он любил! А я 9 МЕСЯЦЕВ собирала сливки!!! Какие нахуй сливки?! Ты что меня каждый раз по ресторанам водил и при встрече дарил цветы??! Такой бред, что даже писать противно..))
Моя стихия вода, потому не буду обращатся к воздуху. Добавлю одно: буквально вчера сидела с 8 вечера на набережной с безвыходностью в глазах.. Пустота.. Ни души.. Я представляла как заберет моё тело течение и понесет по поверхности воды укаршеной отблесками фанарей грязной днепровской воды) Никто не заметит) До следующего утра..)
- Mood:шок
Сьогодні знов доведеться казати групі, що в мене хронічний тиск по понеділкам, провтикати, туплячись в одну точку і нічого не розуміючи, пару соціології, а потім через "тиск" піти з модулю по макроекономіці (на якій я ще не разу не була).
Що ж я буду робити?? Поїду додому і завалюсь спати?? Ні.. Все одно не засну, але потрачу дорогоцінний час... Нарешті виберусь на набережну.. Так, буде пізно, так - буде темно і страшно! Без алкоголю, ненадовго, просто побуті вдвох: мої думки і моя стихія...)
Корооткий опис мого психологічного стану:
Швидких обертів набирає розвиток маніакально дипресивног психозу.
Комплекс неповноцінності, суіцидальні нахильності, переслідування, пусті сподівання, бездіяльність, алкоголізм, бажання повної самотності, апатія, розсіяна концентрація уваги, нав*язлива ідея.
Нікому не вірю. Тільки тупим почуттям та вібраціям свого серця.
Блін, треба з тим шось робить. В середу сама піду в театр. В суботу в басейн, а у неділю поїду в Умань. Пішли всі нах зі своїми обіцянками!
Обожнюю все навколо і себе в цьому навколо!!!
Весь позитив в очах і не хоче передаватись через літери в жж))
Знов в душі шось колотиться схоже на самотність)) Я нею повинна упиватись, а не боятись її)) Ранком панічно гортала телефони друзів хлопців. Коли ще кількох знайшла - реально попустило.
Таке дивне відчуття: "Я не така, якою хочу бути, але як можна таку лапу не любити". Цілий день сьогодні мелю дурниці))
Стільки думок, що боюсь випустити їх в розумовий простір, обриваю їх на пів слові, бо боюсь вибухнути.
А ще я біжу від хорошого))
Типу прикольно...
Типу завтра з/п..
Типу прикольно..
Бля, ну як же все остогидло!
Фак, ненавиджу ранки вівторків і четвергів..(
Кожен, хто відчуває брак соціальної енергії любові, їсть багато солодкого.
*
Економ час — він і є мастилом, яке обертає світ.
*
Бажання тіла іншого: поглинути його, розчинитися в ньому, проникнути в його товщу. Насититися ним. Зробити частиною себе.
*
п'ять умов для самотнього птаха:
перше — до найвищої точки він долітає,
друге — за компанією не страждає, навіть таких птахів, як він,
третє — дзьоб його вказує в небо,
четверте — колір його ознаки не має,
п'яте — співає він тихо-тихо.
- Mood:хочу в театр
Правда совість мучає, що пропущу заняття з повторного курсу, а так все пучком)))
Давно тре її викинути.
*****
Сиділа вчора сама на лавці біля універу. Глянула на небо і зрозуміла, шо ТОГО неба я ніколи знов не побачу. Що ТАК сидіти вже теж ніколи не буду. Що то є реальність і треба її цінувати. Банальні речі, але про них ніколи не треба забувати.
*****
Зрозуміла чому більше не хочу писати вірші. Як казала одна поетеса: "Вірші від хорошого життя не пишуть". Тож краще хороше життя ніж красиві вірші. Фотокамера реальності краще відкладає емоції в голові, ніж ручка на папері.
*****
Ця осінь дуже творча. Я роблю все, чого хоче моя душа. Купаюсь у ній. Насолоджуюсь сумом і радістю і не шкодую, що їх потім не стане. Змінююсь кожного дня. Але не кожного дня бачу ті зміни.
Багато читаю, вчусь, дивлюсь документальні фільми, розмовляю з людьми... Хочу ходити в театри та музеї, хожу в кафе та кінотеатри. Здавалось - банальні речі, але на них чомусь раніш не вистачало часу або не було настрою. Маю плани на майбутнє..
Я є така, яка є наспрадвді!! Нафіг маски - посмішка набагато приємніша за той весь театр!
- Mood:
happy - Music:Карна - Весь цей світ, покладу біля твоїх ніг!!! (з голови просто не виходить)
Знав би хто в яких умовах я працюю, у всіх би просто животи від сміху луснули. Блін, шкода, шо знову мобільний забула (фак!). У відділі роблять ремонти. Вчора поставили нове вікно в моїй кімнаті. Перетягли обладнання до іншої, а сьодні тут ставлять вікно. Заходжу зранку - мій компьютер обтягнено плівкою, а мені дітись теж нема куди. Тож я поки ту плівку відсунула, зафіксувала коректором і маю доступ до роботи і не тільки, а потім знов на "сторожовий пост"(то окремий прикол). Тут ше багато приколів у зв*язку з цим відбувається, але то довго розповідать.
Коротше весело, ала напрягає звичайно.
Ше цікаво, прийшла вчора на англійску (вперше за 1,5 місяці) і знов відчула себе найрозумнішою, хоча в англійській я ой як не дуже. Її опанування поки в моїх планах...(
Потім познайомились з прикольним чувачком, котрий нас розаважив своїми тупими приколами. Зрозуміла, що "мажорная молодьож" не така вже й мажорная. Просто самооцінка на найвищому щаблі і понтів дофіга. Пусті, емоційні люди. Але обезбашені і в цьому їх головна фішка.
Раночок почався о 7. Все встигла. Навіть не забула взяти з собою хороший настрій та трошечки наснаги. Раптово в асці всі про мене згадали, тупо всі хто заходив. Прикольно сьодня день почався. Хочеться классного закінчення, але поки воно не накльовується..(
Фігово, шо не вистачає грошей на поїздку в Умань. Не знаю поки шо робить. Чи десь шукать, чи відкласти цю подорож на тиждень..)
Коротше, скоро потраплю до психлікарні. Бо в голові протилежні думки, з уст протилежні слова, і взагалі доводжу я себе в плані здоров*я дуже прикольно - вчора так тиск піднявся, що їхала додому наче укурена(нічо не розуміла, шо навкруги відбувається).
Оточуючі не люблять чужих дипресій і намагаються йти до позитиву. На мою думку дипресія - то не негатив, а період часу, коли людина переоцінює свої моральні цінності і в такі моменти можна найбільше зрозуміти чого вона варта насправді.
1. Скажу, почему вас зафрендил
2. Скажу, какая песня/фильм напоминают мне о вас
3. Расскажу случайный факт о вас
4. Расскажу свое самое яркое воспоминание/впечатление о вас
5. Скажу, какое животное вы мне напоминаете
6. Спрошу вас что-то, что всегда хотел знать о вас
7. Если я это сделаю - вы запостите этот опрос в своем дневнике
Відчуваєш себе повним нічим в цьому світі. Хочеться поїхати в хатинку на околиці лісу і прожити там принаймні тиждень. Просто пити чай, сидіти під теплою ковдрою і відчувати настрій неба. А також читати, читати, читати. Або просто посидіти в своїй кімнаті як сіра миша, шоб про мене ніхто не чув і скоро забув.
Таке враження, що мене скуто тягучою плазмою, яка заважає мені рухатись - тільки скуте тіло без відчуття свободи. Це скоо перекриє кисень. Треба зібрати всі сили в жменьку і порвати її нафіг. Блін, але де ті сили??! Їх все менше і менше, наче хтось їх висмоктує по мірі накопичення. Мені вже нічо не тре, просто відпочинок... Капець.. від чого?!
Відчуваю себе найжалюгіднішою істотою. Хочу втекти. Або помінятися життям з кимось смертельно хворим. Все одно не можу знайти собі місця на цій планеті...
Тілько мрії ще дозволяють рухатись далі. Але потім тебе осяює і розумієш, що тут справа зовсім не в зміні оточуючого світу, а в зміні себе.
Бля, я ж все то розумію... Як завжди покласти ту роботу на час?! Він мене ще ні разу не підводив. Всі риси характеру змінювались з часом, хоча свідомо я нічого не робила.
- Mood:
depressed
... і до того ж за всі пройоби світу)))
Все! Серце на замочок, а ключик у річку..))
Набридло розривати рани та вивертатись назовні і отримувати натомість улюблену сільку)))
В мене є гідність. Тепер не забью на неї за жодних обставин. Бо битись головою об бетонну стіну то не вихід))
Кохаюча людина ніколи б не завдала б такого болю коханій людині. Тільки самозакохана)) щоб потішити себелюбство))
Дякую за увагу.
Фак офф)))
- Mood:ахуенний і так буде завжди!!!
А сьодні якось дивно було прокидатись)) Сум вирішив залишитись зі мною, а не пірнути у мої сновидіння)) Прийшла на роботу, хоч як я не хотіла сюди вертатись після вчорашніх неприємностей. Чоловіча сторона колективу виявилась куди приємнішою за жіночу. Примусили зранку натягнути посмішку.
Сьогодні вранці дочитала останні півсторінки "Маленького принца". Позитиву вона надає купу. Хоч і нагадує якусь дуже знайому історію))
Але в мене мабудь і не було ніколи того дитячого погляду на речі. То було спричинено низкою соціальних обставин. Мабудь зара намагаюсь то всьо повернути. І до того ж жити дорослим життям за сумісництвом))
PS. Я мабуть дурна, але мене до біса напрягає коли за мене десь платять хлопці. Якшо ми пішли втрьох (два друга і я), то хай буде як між друзями. Відчуваю себе неповноцінною. Якшо я не можу за себе заплатити я нікуди не піду!))
- Mood:
creative
Почала читати "Маленького принца". До біса прикольно. Зараз зовсім по іншому сприймається.
Завтра почнеться час змін. Аня отримує зп і йде по магазинам... Ховайтесь!
Коротше, настрій дуже прикольний, хоч я дуже сонна, але від такого сонечка неможливо не кайфувати!!!
Хочу в Умань)) Збираюсь в Умань))) Якшо є бажаючі - гайда зі мною!!!
- Mood: creative
Коротше, все буде гуддд)))
А вчора ночувала в мене Натуська. Побачила мою скромну бібліотеку і за 2 години її повністю перевернула... Половина пораджених нею книг перекочувала до моєї кімнати. Перше, що я побачила для себе - "Маленький принц". Цікаво, чи скоро я знов з пасочками бавитись буду?!=)
Обожнюю життя і себе у ньому!!
З.І. Не дочекаюсь кілька годин, щоб побалувати себе молочними батончиками!
- Mood: creative
Прокидається моментами ностальгія за всим прикольним, що було в мене в житті. Бля, так фігово, коли людина була найріднішою після матері і сестри, а стає абсолютно чужою.
А ще я не думала, що гопи читають Ніцше. Вчора один такий яскраво виражений гопнік задав питання: "А вы верите в сверхчеловека?". Оскільки я в той момент спала, я сказала, шо я не дочитала і тому не можу поки відповісти на це питання. Коротше то було смішно)) Особливо коли бабульки напротиобговорювали яка я бідна і нещасна,. що сплю в транспорті. Улюблені слова всіх бабульок в транспорті: "Вся молодёж більш хворі ніж ми!"
Ох, суки, ненавиджу бабульок і гопніків!!)))
- Mood:
nostalgic
